Кизильник (Cotoneaster)
Латинська назва кизильника утворена від грецького слова cotonea (айва) через зовнішню схожість листів айви і одного з видів кизильника. Не слід плутати кизильник і кизил - це дві різні рослини.
Цей чагарник знайом нам з дитинства: невибагливий і життєздатний, здатний добре переносити стрижку, кизильник був справжнім королем парків і скверів. Щільна крона і темно-зелене жорстке блискуче листя помітно виділяють рослину серед усіх чагарників середньої смуги. У його зовнішності є щось південне, і це дуже подобається садовим дизайнерам, які люблять стригти кизильник у вигляді живоплотів, конусів і куль.
Кизильник горизонтальний - невеликий вічнозелений чагарник 0,5 м заввишки і до 1,5-2 м завширшки з розпростертими, практично притиснутими до землі гіллястими пагонами. Зростає сильно і швидко розростається вшир. Відрізняється дуже витонченою формою. Пагони розташовані шарами. Розташування гілок кизильника горизонтального нагадує риб'ячий хребет. Один з найбільш найвишуканіших видів.
Листя рослини округлі, блискучі, зелені, восени вогненно-червоні. Квітки дрібні, рожево-білі, вид цвіте з кінця травня до середини червня, протягом трьох тижнів. Плоди численні, кулясті, діаметром близько 5 мм, яскраво-червоні або червоні. Дозрівають у вересні і тримаються до весни, надаючи кущу особливу декоративність.
Цей вид кизильника вимогливий до грунту. Віддає перевагу родючим, добре дренованим субстратам, від щодо сухих до зволожених, від кислих до лужних.
Поливати кизильник краще рідко, але рясно. Не виносить застійного зволоження. Навесні, на початку активного росту, рекомендується підгодівля повним мінеральним добривом з розрахунку 30-40 г на одну рослину.
Морозостійкий, але в північних регіонах у безсніжні суворі зими може обмерзати.
Кизильник вважається тіньовитривалим - більшість його видів досить добре почувають себе в півтіні, хоча найбільшої декоративності досягає на відкритих ділянках.
Добре переносять пересадку, можуть довго рости на одному місці. Посадкову яму розміром 50 х 50 х 50 см заповнюють сумішшю дернової (садової) землі, торфу, піску, перегною (2:1:1:1). Коренева шийка при посадці повинна залишатися на рівні землі.
Розмножується кизильник живцями і відводками, живцювання проводять у другій половині липня.
Обрізку проводять ранньою весною, до розпускання бруньок. Характер обрізки залежить від виду. Нещодавно посаджені рослини для живоплоту і архітектурних форм бажано один раз обрізати на 3/4 для кращого кущіння. У наступні роки їх стрижуть 2-3 рази за сезон, видаляючи близько 1/3 поточного приросту.
Красива грунтопокривна рослина для зміцнення схилів, для кам'янистих садів, каскадного озеленення.
