Тис ягідний Фастигіата Ауреа (Taxus baccata Fastigiata Aurea)
Хвойне дерево висотою 3-5 метрів, щільна крона якого має форму колони діаметром 1 м. Росте дуже повільно. Щорічний приріст 5-7 см, в ширину 3-4 см. У 20 років досягає всього лише 1,5 м. Слово «Фастигіата» вказує на конусоподібну форму крони рослини і застосовується по відношенню до багатьох хвойних дерев і чагарників. Fastigiata Aurea - різновид з золотистим відтінком хвої.
Гілки прямі, короткі. Хвоя голчаста м'яка, блискуча, розташована на пагонах спірально, 2-2,5 см завдовжки. Молоді пагони і хвоя золотисто-жовті із зеленою смужкою.
Важливо знати, що майже всі його частини, включаючи коріння, містять отруйні речовини і для людини смертельно небезпечні!
Для садівників важливою перевагою тиса ягідного є його невибагливість у догляді.
Дуже тіньовитривалий, найбільш тіньовитривала з усіх хвойних порід рослина. У той же час може зростати і на відкритих місцях. Тиси, вирощувані при достатньому освітленні, дають більший приріст, але менше захищені від впливу низьких температур.
Віддає перевагу поживному вологому грунту, краще вапняному, може розвиватися і на пісках, і на глинистих грунтах. У той же час тис погано переносить зайву вологість грунту і наявність в ній важких металів та інших токсичних речовин, тому непридатний для озеленення великих міст.
Тис любить вологе повітря і свіжі, досить зволожені грунти, що містять вапно. Добре переносить посуху, має дуже глибоке коріння і здатний добувати воду з найнижчих водоносних горизонтів. Якщо ці води містять сіль, тис в посуху починає жовтіти, при цьому спочатку страждає хвоя, розташована ближче до стовбура.
Рослини, висаджені в захищених місцях, після суворих морозних зим краще зберігають свій зовнішній вигляд (забарвлення хвої, дають рясне плодоношення), ніж рослини відкритих ділянок. Все це говорить на користь вирощування тису в захищених від вітру місцях.
Виключно стійкий по відношенню до грибних захворювань і поразок комахами. Іноді на тисі спостерігаються напливи, густо вкриті дуже короткими пагонами з блідою хвоєю, так звані «відьомські мітли». Деревина володіє сильними бактерицидними властивостями - вона вбиває навіть ті мікроорганізми, що є в повітрі.
Зимостійкість добра. Однак молоді тиси взимку стають дуже крихкими і легко ламаються від снігу, тому на зиму їх зв'язують мотузкою в один пучок, щоб не давати снігу накопичуватися на окремих гілках.
Хвоя ягідних тисів потребує періодичного очищення від пилу, її рекомендують зрошувати двічі на місяць.
Добре переносить сильну обрізку і стрижку, пересадку в дорослому стані. Основна перевага тиса бакката - можливість легко і швидко за допомогою стрижки надати йому форму будь-якої іншої геометричної фігури, тварини, колони або піраміди. Але і не обрізана садівником рослина виглядає привабливо за рахунок пишної хвої і яскраво-червоних ягід. Приступати до надання кроні тиса певної форми можна вже в перші роки після посадки. Але робити це треба з обережністю. Починати краще з видалення пошкоджених пагонів або сухих гілок. Формуюча обрізка проводиться в березні - квітні. Грунтовній стрижці можна піддавати дерева, які досягли віку 5 - 7 років. Вибір форми залежить від особливостей сорту, його зовнішнього вигляду.
При формуванні альпійських гірок хвойник стає частиною багаторівневої композиції і поєднується як зі своїми вічнозеленими «побратимами», так і з іншими рослинами. Поруч з тисом ягідним можна висаджувати барбарис, айву, верес, лаванду, лілії, іриси різних забарвлень, мохи. Найвдаліше тис ягідний уживається з рододендронами і іншими хвойними, наприклад, з ялицею, карликовими сортами сосни, туями, ялівцем. А поєднання тиса і папороті створює на ділянці атмосферу справжнього лісу.
Тис ягідний рекомендується для створення живоплотів, для одиночних або групових посадок, бонсай садового і кімнатного типів.
